Міжнародний день культури відзначають у світі 15 квітня. Втім, нині, коли Україна щодня виборює свою свободу, у суспільстві дедалі частіше звучить питання: «Чи на часі театри, виставки та концерти?».

Чи справді культура може чекати до перемоги й чому вона є важливою вже зараз — розбиралась журналісти С4.

Фахівці пояснюють, що вищезазначені наративи народжується насамперед у режимі виживання. Коли головними стають базова безпека й економічна стабільність, усе інше може здаватися другорядним. До цього додається і уявне протиставлення: або допомога фронту, або культура.

«Як це виглядає? Я зробив донат — я щось зробив реально практичне для фронту. А якщо я, умовно кажучи, подивився якусь виставу або сходив у кіно, підтримав український кінематограф, то це все не на часі, бо це має бути для мирних часів. Насправді, дійсно, ми можемо сказати, що якщо ми не цікавимося своєю культурою, то нею цікавиться наш ворог. І тоді він пропонує світу насамперед ці наративи, які він вважає за потрібне, якщо ми не робимо промоцію своєї культури», — пояснює професорка кафедри філософії та культурології ЧНУ ім. Ю. Федьковича Марія Чікарькова.

Втім, історія доводить наступне, що саме в періоди потрясінь культура стає однією з головних мішеней ворога. Він руйнує музеї, спалює книжки, нищить театри та пам’ятки, забороняє мову — для того, аби знищити нашу ідентичність.

Актор Чернівецького драмтеатру Дмитро Муранцев, який родом із Донеччини, пережив трагедію Маріупольського театру, знищеного російськими авіаударами. Сьогодні він живе і працює в Чернівцях та зізнається, що йому боляче чути, коли суспільство ставить під сумнів потребу театру. На думку митця, театр особливо потрібен саме під час війни. Але головне питання — які сенси він несе в маси.

«Якщо взяти матеріал Бомарше «Одруження Фігаро», у нас теж є ця вистава і я маю честь там виконувати роль Фігаро, то ця вистава змінила повністю планету, вона змінила устрій. Тобто, з’явилися демократичні країни після цієї вистави, відбулася Французька революція після цієї вистави, з’явилося таке розуміння як парламент, зникли монархії. Ось що має робити театр», — каже Дмитро Муранцев.

Культура під час війни виконує надважливу місію — вона допомагає прожити травматичний досвід. Через мистецтво люди осмислюють втрати, знаходять підтримку та вчаться не залишатися сам на сам із болем.

«Війна — це завжди травма, війна — це завжди болісно. І завдяки культурі ми можемо, по-перше, об’єднуватись. Культура в часи війни — це про національну солідарність. І це умовно безпечний спосіб прожити цю травму. Крім того, культура в часи війни — це також промоція України у світі. Це дає можливість змінювати ставлення до України у світі», — каже Марія Чікарькова.

Культура сьогодні відповідає на два ключові питання: хто ми є і за що боремося. І якщо ці питання зникають із суспільного поля зору, можна виграти окремі битви, але програти головне — війну за себе як націю.

Слідкуйте за нами у Telegram