9:00 для Чернівців — це час, коли ритм міста підпорядковується спільній пам’яті. І поки введення обов’язкової хвилини мовчання на законодавчому рівні лише розглядається, саме наше місто свого часу стало одним із перших у впровадженні такого ритуалу пам’яті. На Центральній площі рух транспорту перекривають патрульні, пішоходи зупиняються, а водії виходять з автівок.

Про це пише С4.

Цю традицію згодом підтримали й перевізники. Незалежно від маршруту чи графіка, комунальний транспорт нині синхронно зупиняється по всьому місту.

Із часом таку практику перейняли й інші українські міста, зробивши 60 секунд тиші невід’ємною частиною життя громад. У Чернівцях до ритуалу долучилися і медичні заклади, де навіть посеред напруженого робочого дня лікарі та пацієнти знаходять хвилину, аби згадати ціну кожного врятованого життя.

Проте найбільш символічно цей процес виглядає в освітньому просторі. Підлітки, які зустріли початок великої війни ще дітьми, сьогодні демонструють глибоке розуміння того, чому місто має завмирати:

• «Для мене хвилина мовчання є доволі важливою, особливо на сьогодні. Щоб ми могли хоча б одну хвилину згадати наших героїв, і не тільки загиблих, а й тих, хто нас зараз захищають, які віддають своє життя, щоб ми жили мирно і в спокої».
• «Щоб виказати свою повагу до солдатів, до тих людей, які померли, щоб ми залишалися жити тут, у безпеці, і продовжували життя. На початку війни мені було 11–12 років, і я спочатку не усвідомлювала всю масштабність того, що відбувається».
• «На хвилині мовчання ми згадуємо тих, хто загинув. Може хтось із рідних постраждав, і ми це згадуємо під час хвилини мовчання».

Аби пам’ять стала звичкою, у закладах освіти впровадили централізовані системи оповіщення. Це дозволяє синхронізувати вшанування у всіх приміщеннях одночасно. Педагоги зазначають — такий підхід формує ідентичність учнів через дію, яка не потребує зайвих пояснень.

«Коли звучить хвилина мовчання по закладу, куди б не йшла дитина, учень, педагог, усі зупиняються і віддають цю шану. Я думаю, це такий десь зсув свідомості, що ти можеш говорити, пояснювати, переконувати, але таким вчинком — це є вже усвідомлення своєї позиції, ідентичності українця, починаючи з першого класу й закінчуючи одинадцятим класом», — говорить директорка Чернівецького багатопрофільного ліцею №4 Анжела Починок.

Чернівецька хвилина мовчання за чотири роки стала чимось значно більшим, ніж просто ритуал. Це спільна обітниця громади — ніколи не забувати тих, хто дав нам можливість зустріти цей ранок.

Слідкуйте за нами у Telegram