20 травня — Всесвітній день травматолога. Це професія, в якій часто доводиться ухвалювати рішення в лічені секунди. Серед тих, хто щодня повертає дітей до повноцінного життя, — Андрій Смага, завідувач відділення ортопедії та травматології Чернівецької міської дитячої клінічної лікарні. Уже десять років він оперує та лікує маленьких пацієнтів з травмами та вродженими патологіями. Історія лікаря — у сюжеті С4.

Його з нетерпінням чекають маленькі пацієнти в палатах, для них він став справжнім другом і чарівником. Лікар Андрій Смага не лише лікує травми, а й страхи. 

«Лікарю психологом обов’язково потрібно бути. Насамперед він потрібен не для дітей, а для їхніх батьків, тому що психологічно вони не налаштовані, не розуміють, як операція має бути. І це нормально. Людина, якщо не знає когось, вона його боїться», — розповідає лікар-хірург.

У своїй роботі лікарю доводилось зіштовхуватися з різними травмами у дітей та захворюваннями опорно-рухового апарату. Найскладніші випадки — це травми після ДТП. Один із таких він пам’ятає досі.

«Хлопчик отримав травму, їхавши на квадроциклі, це було десь пів року тому. Заїхав під Камаз на швидкості, була велика крововтрата. Мерелом стегна відкритий, кістки пробивають шкіру, виходять назовні уламки із забоями селезінки, печінки. Але ми всією бригадою надали допомогу якісну», — пригадує Андрій Смага.

Ортопедія та травматологія не стоять на місці. З кожним роком з’являються нові методи та сучасні технології, які полегшують лікування й пришвидшують одужання дітей.

«З’явилися нові матеріали для фіксації переломів, це біодеградуючі бинти, які використовуємо особливо у дитячій практиці. Дитина швидше виходить з травматичного періоду, ми можемо вже не 10 днів утримувати дитину після операційного періоду під наглядом, а виписувати на 3-4 день», — каже лікар.

Андрій Смага додає — найважче в роботі, коли медицина виявляється безсилою і вилікувати повністю дитину не вдається: «Не можеш допомогти у випадках, коли дитина має ортопедичну патологію вроджену із пошкодження нервів. Через це ти не можеш її поставити на ноги».

Для нього це не просто робота. Це справа життя. Покликання. А найбільша нагорода — не грамоти і подяки. А дитячі усмішки.

Слідкуйте за нами у Telegram